квітень - 24 - середа

«Розпорошились кожен на власну дорогу»

«Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це... дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився»
(Іс. 53,6). (Еф. 2,8.9).

Кожен слідує по своєму шляху. Але куди цей шлях приведе? Біблія попереджає: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її – стежка до смерті» (Пр. 14,12). Тільки один шлях веде до вічного життя. Ісус сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14,6).

Апостол Петро говорив, що «нема ні в кім іншім спасіння.  Бо  під  небом  нема  іншого  Ймення...  що ним  би  спастися  ми  мали»  (Дії  4,11.12).  А  апостол Павло написав: «Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (1 Тим. 2,5.6).

Всі інші вчення, які претендують на те, щоб привести людей до Бога, відводять в сторону. Добрі діла не є шляхом до спасіння; хтось може отримати схвалення з боку друзів, але миру з Богом він не отримає. Релігійні обряди, молитви, допомога ближнім – нічого з усього цього не призведе до спасіння (хоча і гідно похвали), якщо людина не повірить в Ісуса. Навіть діти віруючих батьків не можуть бути врятовані по вірі тих, хто любить їх. Почути правду і не прийняти її – це означає, що відповідальність тільки зросте.

«Просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, – і нею багато хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, – і мало таких, що знаходять її!» (Мт. 7,13.14).