квітень - 23 - неділя

А як часу минуло багато... зачав Павло радити, говорячи їм: «О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком»... Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив... Але незабаром ударив на них рвачкий вітер... корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові... А як довго не їли вони, то Павло... промовив: «О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту... А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля... І ми мусимо наткнутись на острів якійсь»
Дії 27,9-26

РОЗДУМИ НАД КНИГОЮ «ДІЇ АПОСТОЛІВ»

Святий Дух спонукав Луку описати детально шторм та інші обставини цієї небезпечної подорожі. Ми, вочевидь, дивуємося спокою апостола. Павло, хоч і був в’язнем, дав важливу пораду сотникові; але той не скористався нею, бо вирішив покластися на стерничого та начальника корабля. Павло отримав мудрість згори, тому відмова послухатися його поради могла привести до жахливих наслідків. Шторм досягнув такої сили, що команда цілком втратила контроль над кораблем. І коли вони втратили надію на спасіння, Павло встав і сказав, що всі будуть врятовані, бо в цьому його запевнив Бог. Хоч він був в’язнем, його віра в Бога справила глибоке враження на всіх, хто плив на кораблі разом з ним.

(Продовження – в наступну неділю.)