травень - 25 - четвер

І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись
Лк. 24,50.51

Настав час, коли Господь Ісус повинен був залишити цю землю, де Він провів більше ніж тридцять років. Він словом та ділом показав людству любов Бога. Всього за декілька тижнів до події, яка описується у вищенаведеному уривку, Віз зійшов на хрест, щоб викупити наші гріхи. Бог прийняв Його жертву та підтвердив її дієвість, воскресивши Його з мертвих. Потім Він явився тим, хто любив Його, щоб підбадьорити їх. Учні отримали подвійний привілей: вони прийняли Його благословення і могли стати свідками Його вознесіння на небо. Чи були вони сумні, як після розп’яття? Зовсім ні! «А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю».

Така ж реакція повинна бути у віруючих, які дійсно цінують те, що Господь Ісус Христос перебуває тепер у славі. На шляху в Еммаус Ісус нагадав двом своїм учням, що саме так «перетерпіти треба було [Христові], і ввійти в Свою славу» (вір. 26). Він перебуває з правого боку від Бога на небесах. Ми бачимо Його там очима віри. Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою скуштувати смерть за всіх (див. Євр. 2,9).

В славі Ти на променях;
Янголи Тебе там хвалять.
На землі, як в небесах,
Всі, Господь, Тебе прославлять.