лютий - 20 - середа

«Ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя»
(Мт. 25,46).

Людина,  з  якою  я  розмовляв, вже  прожила  більшу  частину  свого життя.  Вона  ні  в  що  не  вірила:  ні  в
Бога, ні в небеса, ні в ад. З деякою іронією вона заявила: «Якщо небеса і існують, я не прагну потрапити туди:  я  не  знайду  там  нікого  зі  своїх  друзів».

Його слова не вкладалися в моїй голові. На що ж він покладався? Він не виглядав людиною, впевненою у своїх силах, якою хотів представити себе. Можливо, він вважав, що стан справ не може бути таким, яким він не повинен бути. Таку позицію займають багато людей, навіть ті, хто наділений життєвою мудрістю.

В інших випадках ніхто не ризикував би так серйозно. Відносно важливих питань багато з нас вважають за краще вжити заходи обережності, щоб використовувати всі шанси і уникнути гіршого. Коли мова йде про наше майбутнє перебування у вічності, ми повинні досліджувати все більш ретельно.

Той, хто відноситься до Бога як до того, хто псує задоволення іншим, а до небес – як до нудного місця, думаючи, що буде просто продовжувати грішити в аду,  той  помиляється.  Страждання,  які  виникли  в світі через гріх, будуть незрівнянно більш страшними в місці вічних мук.

З іншого боку, всі обітниці, які були дані віруючим, здійсняться в вічній славі: вічне життя в радісному, спокійному спілкуванні з Богом, з Христом і з усіма дітьми  Бога,  а  також  вічну  насолоду  багатствами Христа, які Він розділить з віруючими.