грудень - 14 - четвер

А коли хто принесе жертву, жертву хлібну для Господа, то нехай пшенична мука буде жертва його
3 М. 2,1

Хлібна жертва, яка була без пролиття крові, показує на абсолютне прийняття Богом людини Христа Ісуса в дні тіла Його. Воно складалося з пшеничної муки, оливи та ладану. Мука символізує непорочну чистоту Ісуса, змішана з ним олива – те, що Він був зачатий Святим Духом (вилита на муку олива нагадує нам про те, що Він був помазаним Святим Духом), а ладан звіщає про досконалість людини Христа Ісуса.

Жменя муки з оливою і з усім ладаном спалювалися на жертовнику, і все це було пахощами приємними Богу, бо будь-яке випробування лиш підтверджувало досконалість Ісуса (у відповідності з божественною святістю), в чому Бог знаходив спокій. Все в Ньому – будь-який вчинок, будь-яке слово, будь-який крок, будь-які дії цієї блаженної особи – було для слави Бога.

Хлібна жертва повинна була бути без розчини, тому що ніщо розтлінне не може бути прообразом чистого та непорочного Сина Бога, чиє тіло не бачило тління. З хлібною жертвою не можна було змішувати мед, тому що людину Христа Ісуса характеризувала не просто дружелюбність, а досконалість як людину відповідно до Бога.

Залишки хлібної жертви отримував Аарон і його сини. Це була їжа священиків Бога. Як священики Бога, віруючі живляться тепер від Христа, «хліба, що з неба зійшов». Він, кого послав Отець, непорочний та досконалий. Які дорогоцінні думки про спілкування представлені нам тут рукою Бога! Дивовижно, що Він постає як «хліб, що з неба зійшов», який надає силу нам.