грудень - 11 - вівторок

«Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле».
Пс. 96,9 [95,9]

Християнину, який прощений, зв’язаний з небом, навіки збережений і в якому мешкає Дух, притаманні страх і трепіт, що особливо повинно відчуватися у поклонінні, коли усвідомлюєш своє перебування у присутності Бога. Подивіться, як Біблія зв’язує такий страх з поклонінням: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і одні джерела!» (Об’явл. 14,7); «Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та поклоняться перед Тобою, бо з’явилися суди Твої (Об’явл. 15,4).    

Страх і тремтіння виникають не тому, що Бог є нашим ворогом, а тому, що Він спас нас від свого гніву через Христа і тепер ми стоїмо на краю «великого каньйону» Його святості, справедливості і благодаті з невимовним почуттям подиву, з тремтячими колінами і дрижачими руками, охоплені поклонінням при баченні Його величі. Істинні святі знають, що означають ці слова: «Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням!»  (Пс. 2,11). «Молю Тебе, Господи, нехай же буде ухо Твоє чутке до молитви... Твоїх рабів, що прагнуть боятися ймення Твого» (Неєм. 11,1). Той, хто скуштував святість, справедливість і благодать Бога, ніколи не буде перетворювати поклоніння в щось тривіальне. Коли ми збираємось разом, повинно бути відчуття його святої присутності. Ананія і Сапфіра втратили це відчуття. І коринтяни втратили його, і тому багато з них заснули (померли) (див. 1 Кор. 11,30). Відчуття святості Його присутності перетворять нас! Нехай так і буде заради Його імені!