березень - 26 - неділя

Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний – Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його
Іс. 40,28

Те, що допускає Бог, часто викликає в нас запитання. І ми думаємо, що Він незнає про нашу ситуацію, наші випробування, наші труднощі, інакше б Він вжедавно дав полегшення. Такі думки людини, яка впала духом.

Так думав і Гедеон, коли протягом семи років Ізраїль утискали мідіянітяни, і тому говорив: «Якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це?» (Суд. 6,13). Так думав псалмоспівець, коли запитував: «Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? Чи навіки спинилася милість Його?.. Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя?» (Пс. 76,8-10). Так думали і Марта з Марією, коли послали сказати до Ісуса, що їх брат хворий, а Він «зостався два дні на тім місці, де був» (Ів. 11,6). Марта навіть дорікнула Йому, сказавши: «Коли б, Господи, був Ти отут, – то не вмер би мій брат» (Ів. 11,21).

Варто нагадати самим собі, що є вагомі, хоч і розкриті поки що причини, про які ми (та церква) ще дізнаємося і які пояснять, чому ми проходимо через ті чи інші обставини. Ми покликані надіятися на божественну вірність у темряві, коли не мають жодного значення бачення та почуття. Христос залишив нас, давши наступну обітницю: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28,20). Він завжди живий та завжди любить. Нехай наступні слова будуть для вас розрадою: Він не змучується та не втомлюється!

Мій Ісус, моя Ти сила, мир та спокій у душі;
Рани серця, що омила, пристань Ти нам у грозі.